Наче жінка, що зрадою вражена,
мов ударом в лице навідлі́г,
всі дарунки зриває ображено
і жбурляє зрадливцю до ніг,
сум і розпач долаючи, зболена,
обдираючи злото з гілля́,
стогне Осінь, безжально оголена,
крах жіночий відчувши здаля.
Плаче Осінь дощами печальними.
Заблукавши в холодних вітрах,
падолистами вкрила прощальними
незворотності відчай і страх...
20.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622546
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.11.2015
автор: Світлана Моренець