Забарилася… понеслося –
ті думки, та не ті слова…
жовтолиста, на призьбі, осінь
курить люльку. а час сплива
час спливає, невпинно, ніжно
у холодні обійми зим:
виднокіл, нетривкий і свіжий,
пожирає ядучий дим…
Закриваєш натомлені очі –
хтось безсонням в тобі завмер…
тихий жовтень кричати хоче
в коловерті своїх химер…
Закотилося передзим’я
мокрим снігом під серця стук
обпекло – аж від стоп до тім’я
дотик – Той, але інших рук…
(С), осінь 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621779
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2015
автор: Рені