Давно зріднився я з Волинню,
Для мене ця земля свята,
Тут озеркові очі сині,
Де родять щедрістю жита.
Що не дівча - то чарівниця,
Що не козак - то хлібодар,
Повітря чисте, наче криця,
Найкраще світиться стожар…
Тут солов’ї ведуть квартети,
А жабам вторять цвіркуни,
Тут личаки, немов штиблети
І коней цілі табуни…
Люблю Волинь – красу дівочу,
Де вугор світязький пищить
І тишину, таку співочу,
Де жити хочеться й любить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621647
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Віталій Назарук