Гойдає вітер зріділе листя,
Що ще зосталось на мокрім гіллі.
Зраділе ж серце - щиро молися,
Торка усмішка вуста знімілі.
Далекий голос воркує стиха,
Ховає руки в теплі долоні.
Милого чути - то така втіха,
Пульсує жилка, тремтить на скроні.
Уява хилить в обійми любі,
Падаю нараз йому на груди.
Стікає ніжність по всій утробі,
Чека кохання нової згуби.
16.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Валентина Ланевич