До смерті - вічність, сотні тисяч років
Ніколи я насправді не помру!
Зроби до страти кілька тихих кроків -
І я, як пісня, знову оживу
Я буду жити в кожнім ніжнім слові
У першій літері тріпотного "люблю"
Я буду жити у священнім болі,
В твоїх думках про вранішню зорю
Здобуду волю десь за небокраєм
Безмежжя щиро сказаних "кохаю"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2015
автор: Єлена Дорофієвська