Застрявший погляд до землі
Спокійні, безтурботні лиця
І так манить, і так манить
Вернутись до билої ниці.
І як той ворон, вільний в небесах,
Ти все ширяєшся лісами
Ти губиш пір'я у полях
З надією, що не згасає.
Черешні спілі, сонцем наповити
Чекають гостів у сімейного стола
І двері лиш чуть-чуть прикриті
Чужинців кличуть до двора
Та непокора, весь той пил
Бурлить в середині чужого тіла,
А ти думками все летів, летів...
Шукаючи нового тилу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620611
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Sam Holgon