Коли я пестив ледь чутними доторками пальців
твою шкіру, яка вкривалася мурашками
наче черешнева пелюстка на вітру,
Коли твоє дихання ставало дедалі глибшим, немов
подуви літнього вітерця у обличчя з наростанням темряви,
і ти лише з останніх залишків сором`язливості приглушувала
скрики, - тоді я відчув як над нами прочиняються ворота раю,
і лишається почути лише твоє хрипке запрошення "Будь-ласка!..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620511
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Юрій Заводюк