Автор: © Мирослава Савелій
У купелі, в проміннях сонця народилася любов,
Гойдалася з русалками біля дзеркальної води,
Озвалась солов’їною нам піснею слов’янських мов,
Щоби назватись Україною, країною любові та краси!
Єднають нас степи і гори, полонини, ріки і ліси,
І рідна хата, як обеліск дитячих калинових мрій.
Де народились ми, і де не раз протоптані стежки,
І та колиска, де гойдались на роздоріжжі берегів.
Єднає нас дорогами з барвінку, духом сталить
Любов до України, країни лану і небес тонах,
Сил додає, надії й віри, щоб надалі жить й творить,
Під сплетеним вінком веселки щастя в небесах.
Нас єднає любов і тримає так міцно за руки,
Бо любов не питає, хто є ми і йдемо звідкіля;
Нас підносить вона, грає з нами й кидає на муки,
Бо любов – то Україна, країна моя і Твоя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620417
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Мирослава Савелій