Так багато шляхів в цьому світі
Й доріг, часом можна у них заблудитись.
Знаєш, важко іти, бути завжди одній,
Бути важко вже навіть собою.
Тільки квіти ростуть у затінку душі
Ті, що ми посадили з тобою.
Знаєш, ранок не ніч, тай любов не любов,
Час крізь пальці руки протікає.
Ти як завжди один, я як завжди одна
І життя полюсів не єднає.
Тільки сумно чомусь і засну я одна,
Руки мерзнуть хоч літо на дворі,
У твоєї душі серед спеки зима,
У моїй тихо падають зорі.
Так буває в житті і за все ти пробач,
Що не можу тебе відпустити,
Ти мене прожени, бо невчасно прийшла,
Бо не знаю як треба любити.
© І. Самчук-Тимощук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Ivanna Tymoschuk