За комір капа дощ
Такий собі, нівроку.
І я вмиваюсь ним
Холодним, досхочу.
Листок, мов мідний гріш,
Дзвенить ще одиноко,
Я дзвін його почув
Як сповідь однини.
Пора мінять взуття,
Бо літнє намокає,
І парасольку брать
В дорогу вже пора.
Виснажливе життя
Забудьків не прощає,
Чека зими мара
Усіх, хто йде на рать.
Лиш перехожі ми
У осені на лоні,
Йдемо в осінній щем
Під ризами хмарин.
Ще час є до зими,
Яка посріблить скроні.
І скільки буде рим
В освячених дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619951
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Мірошник Володимир