До розлуки – рукою подати,
У очах туманіють світи,
Та туман може тільки обняти,
Обігріти ж могла тільки ти.
Допиваючи залишки кави,
Ти погладжуєш квіти живі,
Айстри осені трішки лукаві…
Селяві! Селяві? Селяві…
Пам’ятаєш, як зорі збирали
Ми у місячну ніч у ріці,
Як спліталися слів інтеграли,
Як тремтіла рука у руці?
А сьогодні – туман вайлуватий.
Ми в кав`ярні. Між нами – світи.
Ти вже йдеш? Зачекай. Мусиш знати:
Обігріти могла тільки ти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2015
автор: Стяг