ті змащені водою руки
схожі на проповідників
вимикаю звук в голові
й уявляю їхню розмову
вони надто близько до тіла,
аби їх не чути зовсім
вони змовилися говорити
зі мною
німою
обернуся до стін і слухаю
аж дурманить від спокою
ззовні
забагато тривожних звуків
зазирає в шпарини
стерплю
в переддень важливого шторму
обмиваю руками постіль
що доречніше в цю хвилину
що простіше
що обірветься з мого тіла,
коли буду далеко звідси
хто піде за слідами, стопче
і знічев'я забуде ім'я
перевернуті спогади - віщі
я блукаю в своїй подобі
наливаю на руки воду,
хай говорять хоча б вони
08.11.15, Коломия
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2015
автор: Іванна Шкромида