А скошене сіно дурманить, п'янить
Хмільним ароматом кохання.
В обіймах у вічність з тобою б летіть
Щодень і щоніч, і до рання.
Вже перші промінчики нам мерегтять,
Грайливо блукають по тілу.
Співають птахи, що у стрісі сидять
Мелодію нам зрозумілу.
І колиться сіно, чарує, впліта
Густим павутинням дурману.
Вже нічка минула, край неба світа,
А я ні на мить не заснула.
І чути півні, як кричать край села,
А нам розійтися не сила.
Сплітаються знову у танці тіла,
І грає веселка грайлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2015
автор: Зоя Журавка