Взяла й підкралась осінь сивиною,
Й піввіку зморшки позбирали на чолі,
А пам’ятаєш, любий, як з тобою
Стояли, обійнявшись, на зорі?
Давно було… А, ніби, як учора,
Мов час завмер і зовсім не тече…
А ти постійно був зі мною, поруч
І я спиралась на твоє плече…
Ти завжди поруч – в радощах, печалях,
В ночах безсонних, сповнених тривог…
Мабуть-таки, нас янголи вінчали
Й давав благословіння Батько Бог.
Поглянь, коханий, поруч наші діти,
Щебече яснооке онуча…
Злетілися за тебе порадіти,
Що ти так само юний в п’ятдесят.
Їх наймиліший, найлюбіший татко
Та найніжніший люблячий дідусь.
Хай до сторіччя все у тебе буде гладко!
А далі загадати не берусь…
Хай Бог дарує щастя та достаток,
Наснаги та здоров’я повний міх,
Онуків радісних та правнуків багато,
Щоби задумане усе здійснити міг!
А ми тебе здаруємо любов’ю,
Теплом сердець зігріємо тебе.
Повз все лихе, долоня у долонях,
Повз всі незгоди, любий, проведем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619465
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.11.2015
автор: посполитий