час знущається
простір казиться
криводзеркально
посередині
місто схиблених
своє - втрачене
ти стискаєшся
в надвіддалену
криві дзеркала
хибні посмішки
тихо страчена
надто втрачена
скільки ж вічностей
скільки ж простору
надто тиснява
тут безкиснево
поверніть мені
моє дихання
те
заглиблене
і подвоєне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: мелодія сонця