Віталій Назарук
[i] Повернення сина[/i]
Повернувсь з країв далеких,
На порозі хати став…
Навесні, немов лелека,
До гніздечка завітав.
Сонце вже зійшло на небі,
Дув легенький вітерець,
Білий став, неначе лебідь,
Ось матуся і отець.
Приспів:
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
Як живете, моя мамо?
Чи здорові, Тату, ви?
Посивіли ви з роками,
Як без мене тут жили?
Повернувся я назовсім,
Щоб надати всьому лад,
Хоч уже і в мене осінь,
Але вам я дуже рад.
Приспів.
Поклонюся їм у пояс,
Пригорнуся до грудей,
Може серце заспокою,
Сльози витру із очей.
Все зроблю, щоб їхня старість,
Їм була не в тяготу,
Почерпну батьківську мудрість,
Дам їм старість золоту.
Приспів.
--------------------------
Ганна Верес
[i] Подаруй мені ніч[/i]
Подаруй мені ніч,
Я й так чекала довгі роки.
Подаруй мені ніч,
Принишкли щоб зірки.
Подаруй мені ніч,
Спинився спів щоби і вода…
Подаруй мені ніч –
Стомилась я одна…
Приспів:
Розкажи мені, коханий,
І про ніч, і почуття,
Солов'їв я попрохаю,
Хай до ранку не свистять.
На заквітчаній калині
Лиш воркують голубки,
Але пісня знову лине,
Заворожує зірки.
Подаруй мені ніч,
Солодкий трунок питиму губ.
Подаруй мені ніч,
Забула щоб нудьгу.
Подаруй мені ніч,
Щоби втекти від земних тривог…
Подаруй мені ніч –
Одну любов на двох…
Приспів.
------------------
Ганна Верес
[i]Я нап’юсь води з криниці[/i]
Є багато доріг,
Та лиш одна між ними свята,
Там де отчий поріг,
Мене він вигляда,
І з портрета вгорі
Моя матуся, ще молода,
І криниця в дворі,
А в ній жива вода.
Приспів:
Я нап’юсь води з криниці,
Обійму весь білий світ.
Чи не сон мені це сниться.
Притуляю ружі цвіт.
А вона мене цілує
(Зачекалася давно).
І п’янить це, і хвилює
Ще сильніш, аніж вино!
Я пройдусь по траві,
Там чарівні мотиви дзвенять,
А думки в голові
Знову одне твердять:
Ми приходим у світ,
Щоби любові йому додать,
Щоби множився квіт
І в джерелі вода.
Приспів.
----------------
Світлана Моренець
[i] На війну пішов мій милий[/i]
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
На війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
У воронках житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Щоб не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну в півнеба крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
----------------------
Олександр ПЕЧОРА
[i]Мелодія кохання[/i]
Найприємніше відлуння,
моє серденько не край.
Зачепило ніжні струни
й відійшло за небокрай.
Знову й знову жалить пам’ять
і п’янить за ліком літ.
Ти лишилась зорепадом,
й досі кличеш у політ!
Приспів:
Непогасна зоре рання,
чи зустрінемося де?
Та мелодія кохання
повертає нас в Едем.
Ненароком впало слово –
залишивсь недобрий слід.
Спотикнулось знову й знову,
й недоречно світ поблід.
А тепер я маюсь, каюсь,
бережу тепло обох.
Слово – пташка, а чи камінь…
Безперечно – Слово – Бог!
Приспів.
Я до тебе серцем лину
і здригаються уста.
Нашу пісню лебедину
вже не воскресять літа.
Та в Любов, що розквітала,
світла пам’ять поверта.
Ти коханою зосталась,
адже ти мені – свята!
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: Віктор Ох