обійми останні - давно скам`яніли
і муром постали прощальні думки
ми вже не повторимось більше ніколи
хіба що навспак розвернуться віки
але ж ти лишила незамкнені двері
але ж я не в силах замкнути був їх
і протяг підступно заносить у шпари
чужі голосіння і наші між них
вовками лягають вони край порога
і так намовляють кричати у ніч
щоб гримнуло слово щоб встала епоха
щоб зорі зривались неначе сургуч
і швом піднебесним пройшло між віками
склепіння тонке розчахнувши на мить
з якого впадеш у простерті обійми
так ніби це вперше і ще не болить...
01.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618660
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2015
автор: Тарас Яресько