Мені не страшно йти назустріч:
Вітрам, негоді, буревіям...
У мене те, що невмируще!
Я бути іншою не вмію.
Скажу відверто, – не скорюся!
Чому така й сама не знаю?
Коли з джерел води нап'юся,
То, наче, Велес дух вселяє.
Я не боюся злих вандалів!
Терпець свого часу чекає.
Молю, щоб віру не топтали...
Бо віра – в душах силу має!
Оту, що камінь в порох крушить,
Оту, як сталь в горнилі, зрілу,
Вони – ще гнів наш знести мусять!
А ми – не втратити надію!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618248
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА