Моє серце мелодію грає,
І лунає до неба й до зір.
А душа тільки тихо конає,
Наче зранений птах, а чи звір.
І сльозинки, що капають вниз,
Обпікають солоністю рани.
Твій пихатий болючий каприз, -
Мої горді болючії шрами.
Я прощу, тільки вже не вернусь,
Лиш хіба будуть раки курликать.
Тільки тихо услід посміхнусь,
Бо не зміг поруч ти мене втримать.
Бо не зміг, а чи, може, не хтів,
Бо хотів би, то був би і втримав.
Я не хтіла зо п'ять тисяч слів,
Лиш хотіла я кілька обіймів,
Кілька зустрічей, рукостискань,
І мовчання солодкої тиші,
Без всіляких тих чвар, дорікань,
І кохати тебе усе глибше.
Розуміти з пів-слова завжди,
Забувати про труднощі й болі,
Й на вустах залишати сліди,
Легким дотиком губ, так поволі.
Вочевидь, не судилось. Шкода,
Що з тобою разом нам не бути,
Ти не любиш мене - не біда,
А біда - як тебе мні забути.
Не розкажуть ніякі книжки,
Як зламати у серці паролі,
Мої рани, неначе стежки,
Стелять сльози шляхами із солі.
Я пробачу тобі, може буть,
Тільки більше уже не вернуся.
Не кохаєш - і що? - не в тім суть,
Я прощаю тобі й все молюся,
Аби щастя у долі ти взяв,
І знайшов його з кимось кращим.
Не біда, що мене не кохав,
А біда - я без тебе пропаща.
В глибині всіх турбот і правил,
Всіх законів і болю в житті,
Ти наліво пішов, а я вправо,
Розійшлись вже давно в німоті.
Ти одне за мету собі маєш,
А я - інше, нам в різні боки.
Ти усе задоволень шукаєш,
Ну, а я, почуттів й простоти.
Хочу щирості, вірності, щастя,
І не треба із неба зірок.
Та, на жаль, вже розірване в шмаття,
Моє серце, й не злічиш дірок.
І тепер вже боюся повірить,
Що можливо інакше, не так.
Хоч не можна одним усіх мірять,
Знаю добре, та страшно однак.
Бо до смерті боюся я болю,
Й, вочевидь, я не з сильних, о ні!
Видно гнівала сильно я долю,
Що згораю тепер у вогні.
Тільки серце мелодію грає,
Дзвінко лине до неба, до зір,
Бо воно, певно, точно вже знає:
Всім законам ще наперекір,
Прийде той, хто посіє кохання,
У душі моїй, наче квітки,
І цілунками з ночі до рання,
Усміхнутися змусить й цвісти.
І п'яніти від тиші й мовчання,
Від всього, що бажала давно.
Є надія, що все ще кохання,
Може буть і не тільки в кіно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2015
автор: Іванна Западенська