перед початком ефіру треба прокашлятися,
вільний мікрофон мені сьогодні в студію,
відверто із відвертими, а небо
ізгори всміхається,
цокотить снарядами, мутними
новинами й дивними-дивними подіями,
хто би в дитинстві надіявся, що так усе близько,
мов потоком річки у швидких часом надто днях,
сам собі весь розклад, і суддя, і ворог, і брат
тільки згори і ізнизу Всеосяжний.
я зі своїми записками ходжу у повнім метро,
той же брутальний блюз,
ночі такі ж безсонні,
мов околиці Берліну,
білим-біло у очах по коліно
від зеленого й синього світла,
тільки вони-там
проводжаю очима блакитний трамвай,
збирається на холодний літній дощ,
світять жовті світляки
навпрошки у прошиту наскрізь краплями ніч,
курю із нею, всміхаюся ,
думаю, скільки навкруги ще незвіданого,
навіть у собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2015
автор: mr_saintspirit