Ніч повільно опускалась на місто.
В темряві нам все здається інакшим.
Вітер розгонив по вулицях листя,
За вікном все ставало безлюднішим.
Небеса краплями торкалися
Оголеної й змерзлої землі.
Вона, сонна, тихенько здригалася,
Лунав тихий стогін в вечірній імлі.
Листя тендітно пестило її шкіру.
Вона б покрилась мурахами,якби могла.
Від шалених холодних поривів вітру
Вона б вигиналась,звивалась, якби могла.
Небо від насолоди ридаючи
Шалено сходило громами.
Земля, зовсім знемагаючи,
Стікала дощовими струмками.
Повільно розходились хмари,
Свідомість тьмарилася від збудження.
Долаючи нічні кошмари,
Місто готувалося до пробудження.
А краплі повільно спадали.
За ніч проминуло ціле життя.
Зорі крізь туман споглядали
Таємне небесно-земне злиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617678
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Вікторія Іщук