Сльоза біжить, бринить сльоза,
Схиляє коромисло долю,
Нестрашна витязю гроза,
Коли воює він за волю.
Мовчазний світ, а ще дива,
Вони героїв не рахують…
Тоді лиш доля ожива,
Як серце любить і воркує.
Немає сліз - пусті слова,
Бере в обійми моя доля,
Її я завжди цілував,
Мов пив росу у чистім полі.
Послухай, друже, ці слова:
Наш брат воює за свободу…
Прийшла пора, нова пора,
Щоб не цуралися ми роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2015
автор: Віталій Назарук