Життя розкидав я по полю,
Проте у хаті хліб беріг.
Така напевно моя доля,
Прожив життя , як тільки міг.
В’юнів ловив у теплій Липці,
Шукав у торфі карасів,
Додому потяг чув по нитці,
Часи пройшли, я постарів.
І не тому, що злая доля,
І не тому, що жме печаль,
Хоч я живу завжди на волі,
Та суму маю я печать.
Брати померли і дитятко,
Батьки у вічність відійшли,
В житті лишились тільки згадки
Із тих часів, які були.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617074
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2015
автор: Віталій Назарук