(МАТЕРИНСЬКЕ…)
Мої діти, як важко
Проводжати літа,
Завжди згадую казку,
Як була молода.
Як горбатіла в полі,
Як збивала росу,
Під вінець, як ставала,
Розплітали косу.
Виглядаю вас, діти,
Бо лишилась сама,
Але змушена жити,
Не прийшла ще пора…
Калатає ще серце,
Кров штурмує виски,
В голові звучить скерцо,
Хоч ламає кістки.
Виглядаю вас, діти,
Серце болем пече,
В самоті важко жити,
Враз німіє слівце.
Приїжджайте до мами,
Бо невпинні літа,
Важче жити з роками,
Діти! Мама не та…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616841
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.10.2015
автор: Віталій Назарук