У ніч відтремтіла пронизливим словом
І знов в без`язикий скотилася змрок
Туди, де бездонна ріка обрядова
Де твій фосфорує купальський вінок
Повзтимуть на світло з печер підземелля
Заскочені тіні забутих століть
Сьогодні у темному царстві – весілля
А завтра – відтерпне – і знов заболить
Коли затремтиш вкотре словом ти віщим
Щоб вишептав ним я розлуку у змрок
Я крикну уривчасто : « Суджена, нащо,
По Леті для мене пустила вінок ? »
18.10.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616508
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2015
автор: Тарас Яресько