Не ріж мою сталь, не ламай, щоб любила!
Бо упаде до ніг вічна гордість моя,
І цілунки ножем відсічуть її крила,
І то буду вже я, переможена я!
Так, про це я благала б, та зараз вже пізно,
У моєму ти серці, і небо в руках,
Бо люблю я тебе, зрозумій, не залізна,
Інші крила тепер збудувала в думках.
© Жанна Білавич, 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: Жанна Білавич