[b][color="#ff6f00"]Осінь знову така ж, як колись,
То змінилися, мабуть, очі.
Міряв погляд-філософ день-мить
час і шлях, що лишали листочки.
І чомусь така дума-туга
Заселилася гостею в серці...
Роздягав клени вітер-слуга,
Листям бавився так, ніби вперше.
Так недбало шпурляв золоте
і надіями сповнене листя.
Тихо осінь сміялась на те:
Їй подобався вітер-хлопчисько.
Осінь знову така ж, як колись,
Добре знає, на що вона здатна.
Барви літа в полон їй здались...
Як і молодість наша крилата.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: zazemlena