Мамо, ти не знаєш, як я плачу кожної ночі,
А я – як плачеш ти.
Дивлюсь на фото у твої я очі,
Так хочеться до тебе по скоріш прийти.
«І де ти зараз?»,- мов у стін питаю…
Тут, мамо, все іще чуже.
Тоді, коли алеями блукаю,
Не помічаю внутрішніх пожеж.
Ой, мамо, багато я мовчу,
Не хочу, щоб ночами ти не спала,
І вибач, що подекуди кричу.
Це все тому, що я засумувала.
Тут уночі вогні б’ють в очі,
А вдень так сильно сліпить сонце,
І вітер виграє звуки пророчі.
Я бачу це, коли дивлюсь в віконце.
І кожен день я мрію про домівку.
Я скоро буду, мамо. Декілька годин.
Лише зніму з очей болючу плівку
І зупиню, приїхавши, швидкого часу плин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616479
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.10.2015
автор: AnastasiaSlobodianiuk