В моїй душі печаль і пустота,
Протухлим тлом повіяло з болота.
Лежить на серці тлінь і гіркота,
Прийшла до влади цвіль і нечистоти.
Тіж самі гої – підпанки й ж.ди,
У Радах, як бусли вгніздились.
Як результат срамоти й дрімоти,
Знов на Олімпі жирні опинились.
Невже не бачиш Боже ти згори,
Чого ж спасти в гріху не поспішаєш?
Нас у подобі ти своїй створив,
Чому ж своїх діток не захищаєш?
Віддав усіх нас на поталу ворогам,
Жирують скрізь сексоти і бандити.
Сльозам уже не віриться й словам,
А нас чомусь, не хочеш розбудити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616434
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2015
автор: Дід Миколай