Підбитий, та ще лечу…

Мляво  так  суне  життя,
Як  в  небі  ледача  хмаринка,
Й  немає  йому  вороття,..
Кожна  безцінна  хвилинка.
Nie  wiem  co  ze  мнов  відбувається,
Рonownie  ледача  хандра,
Кожне  кохає  й  кохається,
Завше  на  то  пора.
Мляво,  ой  мляво  сунеться,
Обрію  хмарка  торка,
Мені  по  цимбалах  вулиця,
Й  шалена  гонитва  така.
Коби  на  сінник  десь  у  липньови,
Щоб  поруч  флєшка  вина,
І  дівка  з  пружними  литками,
І  щоб  молоденька  вона…
А  пику  голити  бажано,
Бо  вік  видає  борода,
«Дідо»!  -  коханка  скаже,  но!
Врешті  й  це  не  біда!
Хоч  сивий,  зате  замріяний,
В  зморшках,  та  ще  не  крекчу,
Роки,  як  в  спеку  віяло,
Підбитий,  та  ще  лечу…
Ераст  ІВАНИЦЬКИЙ
Вересень-жовтень  2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2015
автор: Ераст Іваніцький