З мене, мамо, росте трава

З  мене,  мамо,  росте  трава...

З  мене,  мамо,  росте  трава
і  гойдаються  вранішні  роси.
І  йде  обертом  голова  -
повертає  Земля  на  осінь.

По  мені  ходить  тільки  дощ
і  коли-не-коли  ворона
закричить  навіжено,  бо  ж
коло  мене  когось  хоронять.

Здичавіло  мені  вночі,
бо  шугає  нестримний  вітер
і  скрегоче  старий  горіх,
пересушений  від  літа.

А  ще  боляче,  мам,  мені,
коли  хтось  обтирає  ноги.
Я  ж  не  просто  малий  спориш,
що  росте  біля  дороги...

Я  буваю  таким  м'яким.
Навесні.  Особливо,  в  свята.
Розцвітають  в  мені  голубі
малюки,  мам,  крокусята.

І  буває,  що  горобці
перешіптують  мої  рани,
виполощують  в  молоці,
коли  стеляться  тумани.

Я  так  хочу,  щоб  ти  прийшла
і  сльозою  мене  зігріла...
Поросла  по  мені  трава.
Поросла  по  мені  могила...

aвтор:  Ліна  Біла

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2015
автор: Ліна Біла