Хай кажуть, що життя – то мара,
Що ми лиш люди, люди без мети.
Хай кажуть,нас покриває хмара,
Отруйним димом ліні й пустоти.
Що у пустелі кожен – то піщинка,
Людина в морі – крапелька води.
А я вважаю, що людина - насінинка,
З якої квітка може прорости.
Легких шляхів не прагну я знайти,
І не живу, як більшість, без надії.
Я крізь вогонь готовий перейти,
Щоб вірити в красу своєї мрії!
Життям своїм лиш ти один керуєш,
Ти є художник, ти долі є поет.
Коли життя своє ти не цінуєш,
Тоді не вартий і кількох монет!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614981
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2015
автор: Камо