Поет зникнув під час автостопу.
Про нього почали писати вірші,
Легенди, байки і казки про Європу,
Гадати, куди він поїхав і з ким.
Всі друзі скидались на пам’ятну збірку,
Дівчата йому вишивали портрет.
І з чорними стрічками плакали гірко,
І всі говорили: оце був поет!
І твіттер гудів, вибухали фейсбуки –
Яскрава прикмета: цитує себе.
І знову версталися книги до друку,
І знову мільйони плодились легенд.
Десь місяці два з того часу минуло,
Коли цей поет десь з’язвлявся он-лайн,
Його поховали, про нього забули
І зняли з трансляції рівня прайм-тайм.
Можливо – Тибет, а можливо – Сахара.
Детройт чи Монако, чи Київська Русь.
І тут надійшла смс від бідахи:
«Я трохи напився. Я скоро вернусь».
23 липня 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614772
Рубрика:
дата надходження 20.10.2015
автор: Софія Костицька