Твоя шкіра пахне ніжно-м’якою вишнею,
Відголосками м’яти та терпкістю кардамону.
Я із кожним вдихом наче стаю п’янішою,
Випиваю залпом ці келихи твого півтону.
Я із кожним дотиком знов втрачаю голову,
І мене біля тебе Всесвіт кружляє колами.
Я ніколи ще не знала такого голоду,
Щоб хвилини без тебе стали порожньо-голими.
Твої губи з присмаком надто палкого чилі,
Обпікають, спалюють шкіру тонкими клаптями.
Щоб вловити смак, мене змалечку ще привчили
Не ковтками пити, а зовсім малими краплями.
Твоє тіло пахне рідно-мускатним спокоєм,
А бездонні очі – мов дзеркало мого затишку.
Ти для мене став раптово жаданим злодієм,
Я в тобі розчинила сумнівів своїх залишки.
12.10.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614098
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.10.2015
автор: Альбіна Кузів