Дивилася б, дивилася б на осінь,
Ходила б по усіх її стежках:
Мені оцих багрянців ще не досить
І сяйва листячка, що ось в моїх руках!
Летить, кружляє... А оте строкате
Ще держиться, ще сили в ньому є...
Ще день, чи два – і буде теж крилате,
Отак й життя... У кожного своє.
Хтось десь летить, хтось котиться, хтось в’ється,
У когось роки довгі, в когось – ні!
Серденько в грудях тихо, вголос б’ється,
Дні пролітають радісні, сумні...
Дивилася б на осінь золотаву!
Ти, дощику, ще почекай, не лий,
Дай більше відчувати нам ласкаву -
Ту осінь, де ще час її незлий!
16.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613849
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Людмила Дзвонок