Розбуди в мені сонце. Під жовтим осіннім покровом
Відшукай серед листя мою перетлілу іскру,
І вдихни в неї спрагу жагучу, багряно-медову,
Хай прокинеться врешті й приводить себе до ладу.
Хай впивається ріками, доки вода не холоне,
Поки літня нестримна наснага у них ще жива.
Хай збирає світанками ро́си живильні в долоні,
А на заході сонця ковтає з проміння вина.
Хай сп’яніє від сили. Хай вітер зціло́вує скроні.
Хай палає живильним багаттям душевна іскра.
Бо надворі вже осінь. А в осені очі холодні.
Розбуди моє сонце, у ньому багато тепла.
22.09.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613774
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Альбіна Кузів