Я стою над прірвою на хмарі,
Боюсь зірватись,
упасти,
убитись, -
Чекаю твого приходу,
А ти все не йдеш,
Не рятуєш нашу любов, -
Зболену,
здолену,
скалічену…
На мні біла одіж,
На ногах сандали, -
Сходжені, потерті,
нікчемні, -
Так ходила за твоєю любов’ю.
Мої руки у крові, -
Так нищила свою любов,
Намагалась зламати,
згубити,
сховати,
Та нічого не вийшло.
Отак і стала тут,
Чекаю твого приходу,
А ти все не йдеш,
Не рятуєш нашу любов…
© Жанна Білавич, 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2015
автор: Жанна Білавич