Коха́в я в ю́ності Горпи́ну
і суп горо́ховий люби́в.
Однак осв́ідчитись дівчи́ні
я па́ру м́ісяців не смів.
Ходив навкру́г і все стида́вся
суво́рих ка́рих оченя́т,
а раз сміли́вості набра́вся
і підійшо́в, та невпопа́д …
Бо я забу́в, що пря́мо зра́нку
су́пу полу́мисок влупи́в,
а та́кож ви́пив ква́су ба́нку,
який вже де́що заброди́в.
Не забари́лось це сказа́тись –
мен́і скрути́ло живота́.
А щоб зовс́ім не обісра́тись,
чкурну́в навтьо́ки… страмота́!
Оп́ісля то́го, всі і всю́ди
мене́ прозва́ли с́ируно́м.
Дуня́ші, Ма́ші, Да́ші, Лю́ди…
а мо́же б кра́ще барано́м?
Прохо́дить все і стид, і юність,
і на́віть м́іри почуття́,
та залиши́вся, по́при ту́пість,
мій по́тяг до струнки́х дівча́т.
Ходжу́, осв́ідчуюсь, талди́чу,
як попуга́й, як увісн́і,
та ро́зуму вже пози́чу,
не зрозум́іти це мен́і.
А щоб нова́ тар́ілка су́пу
не зіпсува́ла рандеву́,
я па́мперс одягну́ на ду́пу
і хай там що – переживу́!
Ви ви́бачте, шано́вне па́нство,
що я тут тро́хи намути́в,
та за моє безме́жне ха́мство,
а кр́аще б зо́всім не твори́в…
15.10.2015, Миколаїв
А це текст "осьвірша", на який мною написана пародія:
ГОВНЮК
- - - - - - - - - - - - - - - - - «была в нём злоба и свобода...» (Гумилёв) любил я в юности Дуняшу, но ей сказать о том не смел (боялся подойти к ней даже) и всё ж однажды - осмелел и подошёл... и вдруг (о, боги!) от страха - пукнул (пук-пук-пук!) она взглянула оком строгим и громко молвила: «говнюк!» я покраснел (как рак в кастрюле) и снова пукнув (пару раз) помчался прочь (быстрее пули) от взора строгих чёрных глаз... «но всё проходит в жизни зыбкой» - и стыд, и юность, и тоска... и вспоминаю я с улыбкой того чудного говнюка... теперь уж я не тот, что раньше... я смело к дамам подхожу (Катюше, Машеньке, Дуняше...) и каждой о любви твержу! :) ......................................................... © Copyright: Антип Ушкин, 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613693
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 16.10.2015
автор: Олександр Мачула