* * *
На Покрову в малім селі
клуб відкрили.
І товар завезли, й пісні,
й говорили.
На Покрову, як повелось,
храмували.
"Гей, співай, козаки!" – здалось,
всі співали.
Завітало гостей тепер,
як ніколи.
Жаль, що вранці якраз помер
дід Микола.
На Покрову столи довкруж
асфальтівки.
Храм сьогодні, а похорон –
з понеділка.
Сивий конюх закурює,
крутить вуса.
"Нема коней. І родичів…
Та кріплюся".
На Покрову в селі краса…
Плачуть вдови.
"Нам би в город автобуса,
до зубного б!..
І онуків провідати,
й нащот пенсій –
поміняти якісь справки
у собезі..."
На Покрову з’їжджаються
храмовії.
А потому – в глухім селі –
вовки виють.
Як до клубу збираються
парубійки, –
нема навіть причини їм
зчинить бійку.
Гей, дівчата, мов горлиці,
не баріться,
в свої рідні околиці
поверніться!
Буде й газ, і гулятимем новосілля.
А найбільше радітимем на весіллі.
А як діток хреститимем, –
свято знову.
Нову церкву відкриємо
на Покрову.
Дай же, Боже, нам кращую
долю мати,
гарну пісню козацькую
всім співати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613439
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2015
автор: Олександр ПЕЧОРА