Гнівається.
Нехай гримить! І так гримить,
Щоб не чути і не знати.
Щоб забути останню мить,
Повернути, все віддати.
І дощ нехай зливою прольється,
Змиє сльози, бруд та кров!
А потім замерзне й розіб\'ється,
І не проснеться ніколи знов.
Нехай вкриє землю кришталем,
Що відіб\'є сяйво Сонця,
Та й тоді він буде тягарем,
Хоч і до останнього боровся.
Чи втратив все? Та ж ні!
Бо він того не мав!
Здається, що минають останні дні.
А гримить..бо так ніхто ще не кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2015
автор: Микола Балюра