Холодна осінь і гаряча кава,
Додали колориту у життя,
Десь там, з відлуння долина октава,
І остаточно вже змінилось сприйняття,
Ця сіра осінь, у якій тебе немає
А тільки листя чашку засипа,
Усі затверджують, що біль минає,
А у дрібноті знов вбачається краса
Здається, вже до холоду звикаю,
І руки гріє кава, а не ти,
В тобі вже феномену не вбачаю,
Набрид вже пафос, потребую простоти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2015
автор: Крістя