Чому так зорі сяють тихо?
Вітер ніжно гладить волосся?
Чому довкола все таке спокійне,
А душа моя така тривожна?
Вітер листя замітає в парку -
Горне вихром їх на алею.
Я візьму, прикурю цигарку
І всю ніч чекатиму днини.
Споглядатиму зорі спокійні,
Метеорів спонтанний порив,
Та Еолові ігри веселі
З сонним гіллям нічних дерев.
І тоді, може бути - забуду
Як я тут опинився тепер,
І журбу мою вітер загубить
Серед сонних оцих дерев.
Тихі зорі вселять надію,
Принесуть в моє серце іскру,
А з надією я полину
В заповітную мрію мою…
І хто знає його, де я буду,
Десь так: через декілька літ?
Але мить оцю не забуду,
Поки бачу зорі і світ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612743
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.10.2015
автор: Гавдида Тарас