Переклад з А.С Пушкіна Брожу ли я вдоль улиц шумных...
Чи я іду вздовж вулиць шумних,
В багатолюдний вхожу храм,
Сиджу мiж юнакiв бездумних,
Я вiддаюсь своiм думкам.
Кажу собi: що сплинуть роки.
I скiльки тут не видно нас,
Ми всi пiдем у свiт дрiмоти...
Вже близький наш останнiй час.
Чи дивлюсь я на дуб самiтнiй.
В думках: це патрiарх лiсiв
Переживе мiй вiк новiтнiй,
Як пережив вiн вiк батькiв.
Чи миле немовля ласкаю,
Кажу в думках собi: даруй.
Для тебе мiсце залишаю;
Я тлiю вже а ти квiтуй.
День кожен, i годину кожну
В думках так звиклось проводжать,
Рiчницю смертi, мить тривожну
Я намагаюсь розпiзнать.
Де ж смерть пошле, примхлива доля?
У битвi в мандрах, чи морях?
Чи та долина побiч поля
Прийме мiй прохолодний прах?
Хоча вже тiлу не живому
Все рiвно де в землi лежать.
У рiднiм краi, ближче дому
Я в мирi прагну спочивать.
Поблизу склепу... нагорода
Життя юначе буде грать,
И буде байдужа природа
Красою вiчною буять.
© Олександр Крутій (переклад)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Олександр Крутій