[i](за мотивами притчі Паісія Святогорця)[/i]
Бджілки весело дзижчать,
У лужок по мед спішать.
Ой, як пахнуть гіацинти!
Кличуть бджіл сюди інстинкти.
Вітер з ними розмовляє,
Траву, листя колихає.
А в квітках нектар бринить,
Ароматом аж п’янить!
Вийшло так, що у цей край,
Сонячний медовий рай,
Блукаючи без діла,
Велика муха залетіла.
Назустріч- бджілка їй маленька,
(Десь забарилась її ненька),
Набравшись трішки духу,
Ввічливо спитала муху:
-Може ви знаєте де лілії ростуть?
-Квіток не бачила я тут,
Але на власні чула вуха,-
Їй невдоволено дзижчала муха,-
Що за тим лугом є такі місця,
Де завмирають від краси серця.
Там запашна, розкішна і яскрава
Є дивовижної краси канава.
Консервних банок там багато.
Тобі туди летіти варто.
Розмову їх підслухала досвідчена бджола:
-Канави тут не помічала я,
Та я вам про волошки розкажу,
Іриси, крокуси, ромашки покажу.
______________________
Інколи й люди схожі на комах:
Хоча проходять той же шлях,
Одні нагадують бджолу:
Скрізь бачать радість і красу,
А інші - як та муха :
Їм до вподоби бруд, нечистота,розруха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612677
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2015
автор: TatyanaMir