Вітер зриває шкіру з лиця
Очі змиває вода
Бачиш
я дійшов до кінця
Я – стріла
Ти перетворюєш біль на пісок
Мова твоя – женьшень
Дай мені віри твоєї ковток
Ти – мішень
Свічка погрожує світлу вогнем
Ніч допоможе святим
Небо розплющить по хвилях мене
Я – сивий дим
Коли повертаються з неба святі
співати вінчальний гімн
їм не потрібні стріли й щити
Ти – наш дім
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2015
автор: Валентин Терлецький