Ми були тоді майже дітьми,
Коли стріли її, тендітну,
Оту першу любов, крилату,
Яка може усе здолати.
Оту першу любов, високу,
Що літає аж там, де сокіл,
Непорочну, святу і чисту,
І, як сонечко, променисту.
Не було поміж нас цілунків,
Лиш серця бились часто, лунко,
І горіли незвично очі –
Не хотілось їм спать щоночі…
Ще кує мені вік зозуля,
Віз життєвий іще везу я,
А та перша любов, далека,
Повертається, мов лелека,
В мою пам’ять, крилом поманить,
Та вже серця мого не зранить.
31.12.2012.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)