Давно позабуті шаблі і гармати,
Давно вже не носять козаки вусів,
Але їм не треба сьогодні вставати,
Вони й не лягали. І безліч катів
Так і не змогли їм кайдани надіти,
Їх волю забрати і ум оповити
Ласкавими, чорними, злими словами
До себе забрати, і дух їх убити,
І дух їх ранами не вдасця скорти...
Ласкавими, чорними, злими словами,
Та дідько із вами - та хай їм всім грець!
А ворог брехні майстровитий є швець,
І тільки б ще сил щоб негоду скорити -
Щоб нас захистити, і волю створити,
Найкращу, найпершу, народную волю -
Як вітер у полі, як річка, як слово,
У вільному краю свято Покрови,
Без бруду, без гною, без зради творити,
Щоб в світі колись почали говорити...
Ось - справжній народ! Ось вольная воля!
Такий наший шлях. Така наша доля!
Я радий би був колись це почути,
Колись вільно жити, і щастя добути,
І відбудувати стражденну землю -
Бо це Україна, яку я люблю!
Бо це Батьківщина, тут батько і дід,
Тут я й мої діти жили і живуть!
Побачить ще світ. Квітки заквітуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611581
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.10.2015
автор: Сашко