Вже ліси золоті-
Дорогі декорації драми...
..............................
Нам з тобою летіть
На вітрах над нічними ярами,
В наш осінній політ...
І такого в тебе вже не буде...
І бажання тремтить,
Мов живіт в екзальтації блуду...
Ми- пілоти удвох-
Терпим креш у останнім польоті...
Пить жадання дівок-
Це тобі не" зашорені" тьоті-
Запалися жаги
Розіп"ято-дівочого тіла,
Від цнотливих огид
До солодкого слова "грішила"!..
Ми в польоті одні
Всі відтінки кохання пізнАєм.
Я тобі, ти мені
Зміни всіх відчуттів докладаєм,
Про заплющеність віч,
Про здригання оголене тіла,
Як смарагдова ніч
В центрифузі екстазу крутила,
Мов летіла душа
Макрокосмом по тілу до низу...
Як звільнялась від шат
Ти, в себе відкриваючи візу
Для польоту мого
У світи, де мистецьки сприймала
Мій Небесний Фагот...
Чималий... Та тобі усе мало...
...............................
Час невпинно тече,
Нас штовхаючи в прірву ласкаво...
Ранок очі пече,
Мов долоні заварена кава.
Ми з випробувань тих
На глісаду виходим додому...
По стежках золотих...
Потаємного... Аеродрому...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115100600996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2015
автор: Сокольник