Ой Дніпро, Дніпро,
Зелений мій брате,
Чом цвітеш ти нині?
Не смій же конати.
Розумію – ти не хочеш,
Та злі порішили,
Тож зелене це болото
З тебе сотворили...
Вкраїно моя,
Бідна моя Мати –
Ніде прихилитись
Тобі в рідній хаті.
Усі немов щирі діти,
Про тебе печуться...
"І куди б від вас подітись,
Не видіть й не чути...
Тож останнєє лахміття
Виносять із хати.
Як старці по всьому світу
Йдуть жебракувати..."
03.10.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611009
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.10.2015
автор: Променистий менестрель