Як ми втратить могли неповторний Відродження шанс?. .

                                           Нам  Руси-України  сіяють  святі  куполи.
                                           Письмена  промовляють  літописними  скупо  рядками:
                                           Були  вої  слов'янські,  буй-тури  славетні  були,
                                           Запорожці-козацтво...Щоб  стати  урешті  хохлами?

                                                               Був  Шевченко-пророк  -  його  слово  і  досі  болить,
                                                               І  витає  душа  над  крутими  Дніпра  берегами..
                                                               "Хто  ж  ми  є,  українці?  Ким  заковані  підло  були?
                                                                 Як  виборюєм  волю?  І  чиїми  звемося  синами?"

                                         Спопеліли  століття...І  раптом  -  той  Перший  Майдан!
                                         Тут,  здається,  воскресли  наша  Гордість,  Звитяга  і  Воля...
                                         Не  хохли  -  українці,  свої  душі  звільніть  од  кайдан  -  
                                         Від  чуми  глухоти,  що  з  чужого  занесена  поля...
                                                                 
                                                               Як  ми  втратить  могли  неповторний  Відродження  шанс?
                                                               Йшли,  куди  нас  вели  недалекі,  немудрі  вітії...
                                                               Може,  ГОРДА  ДЕРЖАВА    -  це  справді,  брати,  не  про  нас?
                                                               А  чи  нам  не  дано  у  життя  перетворювать  мрії?

                                       Чи  настільки  здрібнів  той  козачий  нескорений  рід?
                                       Розточило  наш  дух  хиже  плем'я  чинуш-плутократів:
                                       До  корита  дорвались  -  Їх  не  кличе  сурма  у  похід...
                                       Ми  ж  ладу  не  дамо  у  власній  нетопленій  хаті.

                                                                   Ось  і  Другий  Майдан  набутком  історії  став...
                                                                   Коли  гине  Держава,  козацький  наш  дух  молодіє.
                                                                 Слава  вічна  героям,  хто  землю  оцю  захищав:
                                                                 Поки  Пам'ять  жива,  то    жива  в  наших  душах  Надія.

                                     Тож  не  даймо,  не  даймо  їх  справу  святу  осквернить
                                     І  забути  про  те,  як  вмирали  брати  на  Майдані...
                                     Україна  палає,  я  бачу:  палає,  горить  -  
                                     Всеочисний  вогонь  це  -  Дух  Свободи,що  тліє  віками...

                                                                   Хай  у  ньому  згорить  вся  підлота  брехливих  чинуш
                                                                   І  перевертні  всі,  що  пролізли  до  рідної  хати...
                                                                   Україна  і  Бог  -  два  володарі  є  в  наших  душ,
                                                                   Тож  молімося  їм.    І  уміймо  своє  захищати.

                                                                                       Написано  2оо7р.,  внесено  зміни  2.10  2о15р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610901
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2015
автор: Світла (Імашева Світлана)